Що це за видання?
Платівка належить до категорії вітчизняних грамплатівок, випущених у СРСР. Вона входить до серії концертних записів і має номер сім у нумерації. Жанр запису — авторська пісня, що відповідає традиціям виконавської творчості того періоду.
Видання відноситься до кінця 1980-х років, коли в СРСР активно випускали записи живих виступів. Розмір платівки становить тридцять сантиметрів у діаметрі — стандартний формат для довгограючих вінілових дисків.
Скільки пісень на платівці?
Запис містить двадцять дві композиції, розподілені між двома сторонами. Перша сторона включає одинадцять треків: від «Великого каретного» до «Я вірю в друзів». Друга сторона також має одинадцять пісень, починаючи з «Того вечора я…» і закінчуючи «Всього лише годину дають на артобстріл».
Список композицій відображає різноманітність репертуару: ліричні твори, балади, пісні повсякденного характеру. Кожна сторона містить власну послідовність, що створює цілісний концертний досвід.
З чого зроблено платівку?
Вінілова платівка — це диск із полімерного матеріалу, на який наносять звукову доріжку. Стандартний розмір 30 см дозволяє записувати до двадцяти хвилин звуку на одну сторону. Такий формат забезпечує високу якість відтворення порівняно з іншими носіями того часу.
Вініл має певну вагу та жорсткість, що впливає на обертання на програвачі. При правильному поводженні така платівка може служити десятиліттями, якщо її не пошкодити механічно чи термічно.
Як зберігати вінілову платівку?
Вінілові диски потребують вертикального зберігання в сухому приміщенні. Їх слід захищати від прямого сонячного світла та перепадів температури. Пил може пошкодити звукову доріжку, тому бажано використовувати захисні конверти.
При відтворенні важливо перевіряти стан голки програвача та правильно регулювати тиск. Неправильне налаштування може призвести до швидкого зносу як платівки, так і апаратури.
Кому підійде цей предмет?
Цей запис цікавий колекціонерам вітчизняних грамплатівок та шанувальникам авторської пісні. Він також може бути цінним для тих, хто вивчає культурну спадщину кінця радянського періоду.
Предмет підходить для створення тематичної колекції або як елемент інтер’єру для любителів вінтажу. Для деяких людей такі платівки мають ностальгічну цінність, пов’язану з особистими спогадами.
Як перевірити автентичність?
Оригінальні радянські платівки зазвичай мають характерні ознаки: специфічний шрифт на обкладинці, маркування виробника та номер серії. Видання 1989 року могло мати певні особливості друку, що відрізняють його від пізніших перевидань.
При покупці варто звертати увагу на стан самої платівки: наявність подряпин, деформацій або слідів вологи. Оригінальні примірники зазвичай мають менше механічних пошкоджень, якщо їх правильно зберігали.
