Що це за видання?
Платівка належить до серії концертних записів Володимира Висоцького. На ній зібрано пісні, виконані поетом наживо під час виступів. Записи датовані 1979 роком, а фізичний носій було випущено у 1990 році. Це свідчить про те, що матеріал зберігався протягом десятиліття перед випуском на вінілові пластинки.
На платівці представлено одинадцять творів авторської пісні. На першій стороні звучать композиції «Гербарій», «Я з дому пішов», «Ось - головний вхід», «Про божевільню», «Летіло життя» та «Реальніше за сновидіння і марення». Друга сторона містить «Пісню про долю», інтерв’ю кореспонденту телебачення ФРН, «Інструкцію перед поїздкою», композицію «07» та «Через 10 років - все так само».
З чого зроблено платівку?
Вінілова пластинка має діаметр тридцять сантиметрів — стандартний розмір для довгограючих записів. Матеріал виготовляється з поліхлоридвінілу, який забезпечує стійкість до деформацій та тривалий термін служби при належному зберіганні. Такий формат дозволяє передавати звучання оригінального запису з мінімальними втратами якості.
Як зберігати вінілову платівку?
Вінілові пластинки потребують горизонтального розміщення у сухому приміщенні, захищеному від прямого сонячного світла. Важливо уникати перепаду температур та високої вологості, оскільки це може призвести до деформації диска або появи плісняви на паперових вкладках. Для захисту поверхні рекомендується використовувати внутрішні антистатичні рукави. При відтворенні слід перевіряти стан голки програвача та правильно регулювати вагу тонарму.
Кому підійде це видання?
Ця платівка може зацікавити колекціонерів радянської музики, прихильників творчості Висоцького або тих, хто збирає концертні записи авторської пісні. Видання представляє історичну цінність як документ виконавчої діяльності поета кінця 1970-х років. Також воно може бути цікавим для дослідників культурного життя СРСР того періоду.
Чим цікавий цей запис?
Записи 1979 року фіксують живий виступ поета, що відрізняється від студійних версій пісень. Наявність інтерв’ю кореспонденту іноземного телебачення додає документальної цінності виданню. Випуск у 1990 році робить цей примірник частиною культурної спадщини, що збереглася через радянський період.
