Що це за виріб?
Порцелянова статуетка «Побачення» — декоративна скульптура невеликого розміру, створена в Україні у другій половині XX століття. На постаменті зображено чоловіка і жінку, що стоять обличчя до одного. Фігури одягнені в традиційні українські костюми, що підкреслює національний колорит композиції.
Завод, який випускав ці вироби, був відомий якісною керамікою та декоративною скульптурою. Продукція цього періоду зараз становить інтерес для колекціонерів радянського мистецтва та порцеляни.
З чого зроблено і як виконано?
Матеріал — високоякісна біла порцеляна, характерна для виробів цього заводу. Розміри статуетки: висота 27 сантиметрів при ширині 11,5 см. Декоративне оздоблення виконане вручну майстром.
Дрібні деталі одягу, волосся та обличчя опрацьовані з увагою до деталей. Поверхня порцеляни має рівний блиск, характерний для глазурованих виробів цього періоду. Кольорова гама стримана, відповідає естетиці 1960-х років.
Як правильно зберігати?
Порцеляна — крихкий матеріал, тому статуетку слід тримати в місці, захищеному від ударів і вібрацій. Рекомендується розміщувати виріб у заскленому серванті або на полиці шафи, де він не буде заважати.
Уникайте різких перепадів температури та прямого сонячного світла — вони можуть вплинути на глазур. Для очищення використовуйте м’яку тканину без абразивних засобів.
Кому підійде ця статуетка?
Виріб може стати подарунком для колекціонерів радянської кераміки, любителів українського декоративного мистецтва або тих, хто цінує вінтажні предмети. Фігура також доречна як символ вірності та теплих почуттів.
Композиція зображує пару в національних костюмах, що надає їй етнічного характеру. Такий подарунок підійде людині, яка має зв’язок з українською культурою або цікавиться історичними предметами побуту.
Чим цікавий цей період?
1960-ті роки в Україні були часом активного розвитку керамічної промисловості. Київський експериментальний завод випускав не лише посуд, а й декоративні фігури, які поєднували функціональність і художню цінність.
Цей виріб — приклад продукції того часу, коли майстри поєднували технічні навички з естетикою. Сьогодні такі предмети цінуються за автентичність і історичну цінність.
