Що це за видання
«Історія України-Руси» Миколи Аркаса — нарис з історії України, надрукований 1908 року в Петербурзі. Це перше прижиттєве видання: автор помер наступного, 1909-го року, тож примірник побачив світ за рік до його смерті. У бібліофільській практиці саме такі видання мають особливу вагу — вони зберігають текст у первинному вигляді, без пізніших правок і редакцій. Обсяг книги — 384 сторінки, а наповнення ширше за суто текстове: 210 малюнків, портрети й 9 карт роблять видання водночас ілюстрованою хронікою минулого.
Хто такий Микола Аркас
Микола Аркас (1853–1909) поєднував кілька ролей: композитора, поета, освітянина. За походженням — наполовину грек, син високопоставленого чиновника, він вважав себе українцем і послідовно працював для української культури. Йому належить поема «Гетьман Пилип Орлик» та «Катерина» — перша українська лірична народно-побутова опера, яку з успіхом ставили навіть у Москві. На власні кошти він відкрив народну школу з українською мовою навчання. Найвідомішим же його твором став історичний нарис, задуманий як розповідь для онука.
Чому книгу розкупили за місяць
Автор писав не для академічної аудиторії, а для широкого кола читачів, тому обрав живу розмовну українську мову замість наукової сухості. Цей підхід визначив долю видання: перший тираж, надрукований у Петербурзі товариством «Громадська користь», розійшовся протягом місяця. Для 1908 року це показовий результат — він свідчить, що суспільство справді потребувало доступної історії власної країни. Текст не втратив значення й сьогодні: його читають і як джерело фактів, і як свідоцтво своєї епохи.
Оправа та деталі палітурної майстерності
Оправа примірника відновлена за правилами палітурного ремесла кінця XIX — початку XX століття. Корінець у чорній шкірі прикрашають блинтове тиснення — горизонтальні рельєфні смуги, характерні для тогочасних палітурок, — та орнаментально-шрифтове тиснення золотом. Передбачено всі класичні елементи: форзац, тобто аркуші, що з’єднують книжковий блок з оправою, викладено «мармуровим» папером із характерними розводами; на верхньому й нижньому краях корінця — каптал; усередині закладено лясе, стрічки-закладки. Таке відновлення не «омолоджує» книгу штучно, а повертає їй вигляд, органічний для епохи видання.
Як зберігати раритет
Старовинним книгам потрібен стабільний мікроклімат: без різких перепадів температури й вологості, подалі від прямих сонячних променів і опалювальних приладів. Зберігати варто вертикально, на поличці, не притискаючи корінець; брати в руки чистими й сухими, гортаючи без поспіху. Золоте тиснення на шкірі краще не протирати агресивними засобами — достатньо сухої м’якої тканини. За таких умов примірник 1908 року ще довго залишатиметься і предметом колекції, і робочою книгою.
