Що це за експонат і чим він цікавий?
Набір складається з двох посудин різного призначення: заварювального чайника об’ємом 0,5 л та доливного на 4 л. Виріб датований 1971 роком і підписаний авторкою В. М. Трегубовою. Тема розпису пов’язана з літературним твором Лесі Українки, де центральний образ — лісова німфа мавка. У контексті українського декоративно-прикладного мистецтва кінця 1960–початку 1970-х років такі роботи свідчать про інтерес майстрів до національних міфологічних сюжетів та фольклору. Поєднання функціонального посуду з авторською ілюстрацією перетворює предмет на об’єкт колекціонування, який зберігає естетичні стандарти того періоду. Виробництво коростенських порцелянових виробів у той час характеризувалося пошуком нового візуального мови в межах існуючих технологічних можливостей, що робить подібні екземпляри важливим документом епохи.
Як влаштована техніка виконання та матеріали?
Основа виробів — коростенська порцеляна, відома щільною структурою та білою масою, що ідеально підходить для тонкого розпису. Кобальт використовується як пігмент для підглазурного нанесення: фарба закладається на сире тісто або перший випал, після чого покривається прозорим глазуром. Це забезпечує стійкість кольору до термічного впливу та побутового використання. Золочення наноситься поверх готової глазурування та фіксується додатковим, менш високотемпературним випалом. Ручна робота означає, що кожен елемент орнаменту та лінійний контур виконано майстром без використання трафаретів або друкарських механізмів, що обумовлює незначні відмінності між екземплярами в межах одного тиражу. Така комбінація матеріалів вимагала точного контролю температури печей та досвіду майстра для досягнення рівномірної колористики.
Які особливості зберігання та догляду?
Порцеляна з підглазурним розписом та позолотою потребує обережного поводження через чутливість золотих елементів до абразивних впливів. Для очищення рекомендується м’яка губка, нейтральні миючі засоби та відсутність жорстких щіток або хлоровмісних сполук. Золоте покриття з часом може втрачати яскравість при контакті з агресивними середовищами, тому чайники доцільно використовувати за призначенням або демонструвати у закритих вітринах. Температурні перепади слід мінімізувати: не наливати окріп у холодний посуд і навпаки, щоб уникнути мікротріщин у порцеляновій масі. Зберігати предмети краще в середовищі зі стабільною вологістю, подалі від прямих сонячних променів, які можуть поступово змінювати відтінки органічних зв’язок у фарбах та позолоті.
Кому варто придбати таку річ?
Колекціонерам радянського декоративно-прикладного мистецтва, особливо фахівцям, які спеціалізуються на українській порцеляні другої половини XX століття. Предмет також підійде тим, хто цінує поєднання утилітарних функцій з авторською ілюстрацією та міфологічною символікою. Набір може бути доречним як елемент інтер’єру в стилі ретро або модерн, де акцент робиться на ручній роботі та національних мотивах. З огляду на вік виробу та статус авторської ілюстрації, він цікавий також дослідникам культури епохи, які аналізують трансформацію фольклорних образів у побутовому мистецтві 1970-х років. Річ підходить для тих, хто шукає предмети з чіткою історичною прив’язкою та виразним авторським почерком без комерційної масовості.
