Що це за видання
Перед вами великий том 1912 року, присвячений промисловому садівництву Криму. На 748 сторінках формату 31,6×22,5 см зібрані докладні помологічні описи сортів плодових культур, історія плодівництва півострова та розповідь про те, як різні народи Криму вплинули на розвиток місцевого землеробства. Частина тексту читається як путівник: автор додав замальовки й знімки старовинних пам’яток півострова.
Для колекціонерів старовинних книг важлива одна деталь: том вийшов ще за життя автора. Прижиттєві тиражі вважаються найавтентичнішими свідченнями епохи, бо текст зафіксовано в тому вигляді, який затвердив сам учений.
Хто такий Лев Симиренко
Автор праці — Левко Платонович Симиренко (1855–1920), український плодовод, селекціонер і помолог. Його авторитет визнавали за кордоном: він був членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників і почесним членом Французького національного помологічного товариства.
Родина Симиренків відома також меценатством: батько вченого Платон фінансував останнє прижиттєве видання «Кобзаря» Тараса Шевченка 1860 року. Тож видання 1912 року — не лише фахова монографія, а й частина спадку помітного українського роду.
Яке визнання отримала праця
Вихід дослідження помітили одразу — і в наукових колах, і на виставках. Його високо оцінили фахівці з Бельгії, Італії, Франції, Німеччини, Польщі та інших країн. Експертні журі відзначили працю золотою медаллю Французького національного товариства садівництва (1913), Великою золотою медаллю імені Стевена на Всеросійській виставці плодівництва (1913) та Великою золотою медаллю Петрограда на Міжнародній виставці садівництва (1914).
Згодом книгу постійно тримали під рукою практики, і вона сприяла подальшому поступові промислового садівництва. Для істориків, зокрема кримських, видання залишається джерелом відомостей про господарство й культуру півострова початку XX століття.
Палітурка, формат та ілюстрації
Том завтовшки 6,6 см має комбіновану палітурку зі шкіри та коленкору — щільної бавовняної тканини, яку на межі XIX–XX століть широко застосовували в книжковій справі. Шкіра надає виданню солідності, а коленкор робить оправу міцною й стійкою до користування.
Всередині — численні ілюстрації: фототипії, літографії та малюнки в тексті, зокрема повносторінкові. Фототипія — це друк із фотографічного кліше, який передає півтони майже як справжня світлина. Для 1912 року таке опрацювання означало високий поліграфічний рівень, тому книгу цінують і за зміст, і за художнє оформлення.
Як зберігати столітню книгу
Папір віком понад сто років чутливий до умов. Тримайте том вертикально на полиці, подалі від прямого сонця та опалювальних приладів, за помірної й стабільної вологості. Сторінки перегортайте чистими сухими руками, не навантажуючи корінець. Якщо потрібна реставрація, звертайтеся до фахівців: самодільні підклейки знижують колекційну цінність антикварного примірника.
За належного догляду видання ще довго зберігатиме наукове, історико-культурне та художнє значення — і стане вагомим подарунком садівнику, історику чи збирачеві рідкісних книг.
