Що це за видання
Це сучасне перевидання альбому «Machine Head» — запису гурту Deep Purple 1972 року, що належить до визначних сторінок хард-року. Диск має стандартний повноформатний розмір: 30 см у діаметрі, конверт — 31×31 см. Такий формат десятиліттями залишався основним для рок-музики: на одну платівку поміщається близько сорока хвилин звучання, і сім композицій цього запису вписуються в цей час природно. Перевидання дає змогу почути альбом саме так, як його слухали на аналогових носіях — з тією теплотою, яку цифрова копія передає лише частково.
Хто записував і чим цікаве звучання
За записом стоять Іен Гіллан, Річі Блекмор, Джон Лорд, Роджер Гловер та Іен Пейс. Звучання тримається на контрасті: важкі гітарні партії — поруч із віртуозними лініями органа Hammond, виразний вокал — над щільною ритмічною основою. 1972 рік — період, коли важка музика набирала обертів, і цей запис зафіксував гурт у момент впевненості: довгі композиції, розгорнуті соло, продумана динаміка кожного треку.
Що на платівці: треклист
На виданні сім композицій: «Highway Star» (6:05), «Maybe I’m a Leo» (4:51), «Pictures of Home» (5:03), «Never Before» (3:56), «Smoke on the Water» (5:40), «Lazy» (7:19) і «Space Truckin’» (4:31). Разом — близько 37 хвилин музики. Відкриває платівку «Highway Star» — одна з найенергійніших речей у каталозі гурту, завершує її «Space Truckin’». Окреме місце посідає «Smoke on the Water»: саме її з часом почали називати серед найвідоміших композицій Deep Purple. «Lazy» — найдовший трек видання, понад сім хвилин.
Як зберігати вінілову платівку
Вініл не любить тепла, прямих сонячних променів і пилу. Платівки зберігають вертикально, щільно одна до одної, щоб диск не деформувався; після прослуховування його одразу повертають у внутрішній конверт. Диск беруть лише за краї, не торкаючись робочої поверхні. Перед відтворенням варто зняти пил м’якою щіткою, а програвач поставити на рівну стійку поверхню — від стабільності обертів залежить чистота звуку.
Кому підійде
Таке видання пасує шанувальникам класичного року, які хочуть тримати знаковий альбом на полиці, і поціновувачам аналогового звуку, що цінують процес домашнього прослуховування. Для новачка у вінілі це спосіб познайомитися з музикою 1970-х на «правильному» носії, для колекціонера — поповнення добірки класики жанру.
